25.11.2016 Україна Розмір шрифту: [+] [-]

Біда України – від браку моральності

Біда України – від браку моральності
«Навчав він їх і казав їм: «Хіба не написано: «Дім мій Домом Молитви назветься для всіх народів? А ви з нього зробили печеру розбійників».
                                                                                         Євангеліє від Марка

Бідна моя Україна. Бідний наш народ. При великій країні, родючій землі – ледве зводимо кінці з кінцями, подаємось на заробітки в чужі краї. Чому? Від браку моральності. Від браку правди поміж нами, довіри, взаємодопомоги, розуму. Не кажу вже про брак жертовних  лідерів нації.  Не маємо нині й доброго духовного проводу.Хто у нас в суспільстві має бути зразком моральності, прикладом для людей? На мою думку - священик! Він нас вчить жити по заповідях Божих, ми йому сповідаємось в своїх гріхах і він накладає на нас покуту…
А як є насправді? А насправді падає мораль у наших вчителів - падає мораль у людей…  А раз так, то звідки чекати добра?
Недавно бачив по телебаченню, як тернопільський владика в час посту розгулював у барі з дівицями, випивав, сквернословив та ще затіяв бійку. А потім брехав, що то був не він… Ганьба! Кажу не про того владику – ганьба для кожного християнина …
Із такою ганьбою ми зустрічаємося, на жаль, часто.   Мені здається, що деякі священики служать не одному Богу, а двом. Одному хвалу співають своїм голосом у церкві, а другого  - Мамону - приймають і серцем, і душею, і кишенею. Коли б було інакше – не було би розмов людей про те, що священики обіцяють нам рай на небі, а собі будують його на землі – займаються бізнесом, політикою, будують собі замки, їздять в дорогих автах, гуляють в ресторанах…
Чимало чого з їхнього життя дивує й мене. Скажімо, чому що Служби Божої людей обходять з тацею? Такого в храмах західних країн немає. Це є примус людей. Має людина гроші чи немає -  мусить дати, бо інші дивляться, бо боїться осуду...
Щонеділі в церкві священики співають «Многая Літа» жертводавцям, і то лише тим, хто дав більше тисячі – тільки  їхні прізвища називають. Чи це по-божому? Можливо та бідна людина, що віддала на церкву 5 чи 10 гривень, відмовила собі в хлібі насущному, аби скласти свою пожертву. І ця пожертва для Бога є вагомішою за тисячі гривень чи доларів багатих людей. Не кажу вже про те, що гроші,  які зароблені нечесно не можуть бути прийняті Господом...
Або скажіть, чому у священиків на все своя такса – на хрестини, на вінчання і розлучення, на похорони..? Як в ЖЕКу. І знижок для нікого немає. Більше можеш дати – менше ні! Навіть держава дає пенсіонерам та ветеранам різні пільги, а у церкви їх немає. Чому? Пам’ятаю, ховали ми побратима, вояку УПА, заслужену, але самотню людину. Так склалося його життя, що через тюрми та табори не зміг обзавестись родиною. Вся родина – то побратими та сусіди. Запросили на похорони священика. Для годиться спитали: що то, отче,  має коштувати для ветерана УПА? Отець відповів: півтисячі мені, 250 – дякові, 100 – паламареві. Ми назбирали ці гроші та поховали побратима. Та ще таксі наймали, аби священника привести та відвести. Чи по-християнськи?
Чи по-християнськи, коли в дні Великодніх свят, священики обходять цвинтарі, віддають пошану померлим і кроплять лише ті могили, коло яких стоять родичі і платять їм гроші? Я це бачив у своєму селі. Але так є скрізь. Братську могилу воїнам УПА ніхто не покропив, бо коло неї ніхто не стояв і за молитву коло неї  ніхто священикам гроші не давав… Таким людям, що віддавали своє життя за Україну, мають бути вдячні не тільки люди, але й церква. Це моє переконання. Врешті йдеться не про померлих героїв, а просто про всіх похованих християн -  всі душі чекають молитви…
Боляче мені про це писати, але думаю, якщо отці це прочитають, то можливо і будуть себе вести трохи по-іншому, можливо і життя наше буде мати просвіток таки ще на цьому світі, а не в обіцяному Царстві Небесному.

Роман Малярчин, 
м. Трускавець

Социальные комментарии Cackle