Сплячий нафтовий гігант Львівщини чи провінція з екологічними проблемами?

14.12.2016 Розмір шрифту: [+] [-]
Сплячий нафтовий гігант Львівщини чи провінція з екологічними проблемами?

Борислав, можливо, залишається містом із найбільш недооціненим потенціалом у Західній Україні. Колись воно мало світову славу та найбільші в регіоні промислові потужності. Сьогодні від цього лишилися мляві виробництва та екологічні проблеми. Як Бориславу стати комфортним містом із сучасними виробництвами, в інтерв’ю ІА «Дивись.Info» розповів міський голова Борислава Ігор Яворський та його заступник Богдан Монастирський.

Історія приходу Ігоря Яворського на посаду міського голови Борислава після відставки попереднього мера Володимира Фірмана гідна розділу у підручниках із політології. Це історія про те, як одна зовсім не політична проблема може поставити хрест на усій політичній кар’єрі.

У травні 2015 року Володимир Фірман написав заяву про відставку. Тоді виконувачем його обов’язків став секретар міської ради Ігор Яворський. Він балотувався на посаду міського голови на місцевих виборах 2015 від «Самопомочі» і у жовтні святкував перемогу із 25% голосів (у найближчого переслідувача самовисуванця Ігоря Куротчина 18%).

Ігорю Яворському дісталося велике за площею місто, з інфраструктурою у незадовільному стані, промисловими підприємствами, що працюють не на повну потужність або давно закриті, та екологічні проблеми. Місто, з унікальним історичним досвідом, природними умовами та економічним потенціалом.

– Фактично, обов’язки міського голови Борислава Ви почали виконувати до місцевих виборів: у травні 2015 року попередній міський голова Володимир Фірман пішов у відставку, і Ви, секретар міської ради, почали виконувати його обов’язки. Чому так сталося?

– Ігор Яворський: Усе сталося через проблеми із водогоном. Більше десятка років тому у місті припинили стабільне постачання гарячої води. У більшості районів міста воно здійснюється лише у певний час. На це є багато об’єктивних та суб’єктивних причин: розташування міста, протяжність мереж – більше 300 кілометрів, їх зношеність, перепад висот понад 600 метрів. Це схоже на подавання води в решеті. Фінансові втрати сягали 90%.

Навесні 2015 року більше місяця не було водопостачання. Спершу проблема стосувалася електродвигунів, що закачували воду до системи: «Обленерго» відключило електрику. Відбулися акції протесту. Тодішній міський голова вирішив піти у відставку. 

Оскільки я тоді обіймав посаду секретаря міської ради, довелося виконувати обов’язки міського голови
Ігор Яворський

Вже більше року водоканал не відключали від споживання електроенергії. Хоча перед тим це була щомісячна звична практика. Завдяки різниці у тарифах нам вдалося частково погасити борги перед бюджетами вищих рівнів, зокрема, борги за ПДВ, борг перед «Дрогобичводоканалом». Борг за зарплатою персоналу досі лишається великим, але до кінця року ми маємо вийти «в нуль».

У нас є проблема із вартістю послуг, що надає «Водоканал». Тариф не підіймався із 2008 року. Тоді він був одним із найвищих в Україні. Після здорожчання електроенергії та підвищення заробітної платні ми маємо втрати на рівні 90%, то потрібен більш обґрунтований з економічної точки зору тариф.

Зараз на вулицях Бандери, Дорошенка та Володимира Великого. Якщо до кінця року ми триматимемо такий темп, то поміняємо водогону десь на 6 мільйонів. Гроші підуть з місцевого та обласного бюджетів.

– Для попередньої влади це питання стало невирішуваним. За рахунок чого Вам вдалося зсунути проблему із мертвої точки?

– І.Я.: Із міського бюджету цього року ми вже виділили майже 2 мільйони гривень на заміну водогонів. Також є субвенційні кошти з обласного бюджету. Завдяки цій співпраці ми почали комплексно вирішувати проблеми з водогоном.


Богдан Монастирський та Ігор Яворський / dyvys.info

– Коли команда Ігоря Яворського лише почала працювати міським головою, то він говорив, що його команді, окрім водогону, доведеться зіштовхнутися з іншим викликом – дорогами. Як змінився підхід до ремонту покриття вулиць?

– Богдан Монастирський: Звісно, ми робили ямковий ремонт. Чи змінилася якось загальна якість доріг? Навряд чи. Але ми є друге місто в області за протяжністю доріг. На жаль, навіть за умов перевиконання бюджету, ми не маємо ресурсів, щоби комплексно відремонтувати дороги у Бориславі.

– Ще однією проблемою, із якою зіштовхнулася нова команда влади міста 2015 року стало виділення земельних ділянок учасникам АТО: тоді чимало із кандидатів на землю жалілися, що процес не рухається. Яка ситуація із проблемою зараз?

– І.Я.: На щастя, проблем із землею, не тільки для учасників АТО, а й для інших мешканців, немає. Площа міста 35 км2, що дозволяє нам розробляти квартали забудови. Ситуація, коли учасники АТО не отримували земельні ділянки швидко вирішили. Суто для них ми розробили цілий квартал забудови, який містить понад 200 земельних ділянок.

Нам назустріч пішов «Містопроект»: вони виконали цю роботу безкоштовно. Станом на сьогодні більше 100 ділянок вже виділено.

Проблема була через технічні непогодження, дрібниці – глобальної проблеми не було.

Самим хлопцям ми запропонували три ділянки, де можна було б розробляти квартал забудови. Вони всі відвідали, обрали саме квартал, що ми зараз використовуємо
Ігор Яворський

 Ці ділянки відведено під будівництво. Зараз ми розробляємо ділянки для них під садівництво.

– Іміджу та розвитку Борислава шкодить той факт, що у цій місцевості через видобуток нафти погана екологічна ситуація. Як теперішня влада Борислава бореться із цим?

– І.Я.: Місто не має особливих ресурсів, щоби реагувати на цю ситуацію. В основному проблеми лежать на плечах «Бориславнафтогазу» – структурного підрозділу ПАТ «Укрнафта». У них є план фінансування вирішення цього питання: вони щорічно виділяють кошти на дегазацію, на очищення від продуктів нафтопереробної промисловості.

– Б.М.: Що стосується загазованості повітря у Бориславі, то досі ще не зроблено опису цього явища. 

Ми зараз працюємо над реалізацією програми, метою якої є моніторинг в режимі онлайн екологічної ситуації: містом мають бути встановлені датчики, що в інтернеті транслювали оцінку факторів забруднення
Богдан Монастирський

– Тим не менш, є конкретна проблема: на вулиці Чорновола, 12 мешканці багатоквартирного будинку потерпають від виходу нафти у їхньому підвалі. Як місцева влада допомагає вирішити це питання?

– І.Я.: Будинок із самого початку було побудовано із помилкою, адже під ним було розташовано шахту. Відповідно, проблеми із ним виникали постійно, але зараз найгірший прояв серед усіх – у підвал виливається нафта і виділяється газ.

Це питання ми активно вирішуємо: воно відоме обласному керівництву, відоме керівництву «Укрнафти». Ми хочемо позбавитися цієї проблеми, об’єднавши зусилля із обласною владою та компанією.

Логічним є переселення цих людей. Зараз під найбільшою загрозою перебувають дві квартири першого поверху, під якими розташовано підвал. Цього року у місцевому бюджеті ми заклали частку для співфінансування цього проекту [передбачено, що іншу частину фінансування візьмуть на себе обласний бюджет та ПАТ «Укрнафта» – авт.].

Проблема у тому, що ця проблема не підпадає під надзвичайну ситуацію за класифікацією. Зараз ми звернулися до ліцензованої лабораторії, щоби вони провели обстеження будинку і зробили висновок, чи є ці квартири придатними для проживання. Якщо їх буде визнано непридатними, то ми зможемо виділяти кошти на відселення цих людей. Сподіваюся, найближчими місяцями цю проблему буде зрушено з мертвої точки.

– Колись нафта зробила Борислав відомим на весь світ. Тепер від цього лишилися тільки екологічні проблеми. Чи можливо взагалі створити у Бориславі потужний нафтовидобувний та нафтопереробний центр за сучасними стандартами?

– Б.М.: Нафтовий видобуток – завтрашній день Борислава. Окрім кадрового потенціалу, у нас збережено нафтогазовидобувне управління. Раніше ми мали одну із найкращих в Україні команд бурових робіт, але відповідне управління вивели з Борислава. Рано чи пізно знову постане необхідність пошуку нових родовищ, а ми маємо потенціал для таких робіт.

Нафтовий видобуток – завтрашній день Борислава
Богдан Монастирський

При нашому нафтовидобувному управлінні варто створити своєрідний цех, купити одну мобільну бурильну установку та вести розвідувальну діяльність по всій області.

Колись планували об’єднати потужності Західної України: з усіх нафтових родовищ Львівської та Івано-Франківської областей везти видобуте паливо на нафтопереробний завод у Бориславі. Поки це лише проект, але він був би вигідний, оскільки інші нафтопереробні заводи розташовані на іншому кінці країни.

– Ви маєте інакші потужності та можливості для розвитку бізнесу. Що стосується роботи з інвестором: чи покращилися умови для залучення вкладень за останній рік?

– Б.М.: Бельгійський виробник меблів «Hima» – це, можливо, перша ластівка, що до нас залетіла. Як вдалося їм зупинитися тут? Можливо, збіг обставин: вони півтора року шукали собі місце для розташування виробництва не тільки у Львівській області, а й поза її межами. Вони поїхали на наші колись потужні промислові підприємства. У них були й інші варіанти – наприклад, Дрогобич. Але провівши своєрідні дебати між собою, представники «Hima» обрали Борислав.

У нас уже були кілька зустрічей із потенційними інвесторами. Наприклад, це румунська швейна компанія «Mageo». Перше запитання, що у них виникає – трудовий ресурс. У нас є 30 тисяч населення, близько 800 безробітних стоять на біржі праці. Для «Mageo» ми можемо на базі профтехучилища готувати персонал. Та лише населення міста для забезпечення трудовими ресурсами буде недостатньо: будуть залучатися люди з району. «Hima», наприклад, готова забезпечити логістику своїх співробітників з району.

Після того, як прийшов перший інвестор, було декілька дзвінків із регіонів, і з рівня Києва про зацікавлення нашим містом
Богдан Монастирський

 Є позитивна динаміка в інвестиційному інтересі: ми вже почали, тож інвестор шукає, що ще є цікавого тут.

– Скільки інвесторів цікавилися вкладанням у Борислав за рік, що команда Ігоря Яворського працює у міській владі?

– Б.М.: У нас є підписаний меморандум про співпрацю із чеською компанією «Spolgas». Вони цікавляться збором газу, що виділяється у місцях колишнього нафтовидобутку, пропонують нову технологію стиснення газу LNG (стиснення у 200 разів), що дозволяє транспортувати великі обсяги палива із меншою небезпекою вибуху. На жаль, пропрацювавши із ними певний час, ми зрозуміли, що не маємо достатніх обсягів палива, щоби тут будувати завод.

Ми почали шукати інакші шляхи використання цього палива: когенерація. Ми збираємося використовувати мікротурбіни американського виробника «Capstone», що мають більший період експлуатації, кращі можливості для регулювання та величезний обсяг потенційно виробленої електроенергії. Ми працюємо: представники «Spolgas» у Чехії мали зустріч із представниками «Capstone», вони вирішили питання із фінансуванням. Приблизна вартість реалізації цього проекту – 10 мільйонів доларів. Розмір вигоди – декілька наших бюджетів.

У що ми вперлися: на утилізацію «супутнього газу» потрібен дозвіл «Укрнафти». Нарешті ми вже погодили всі питання, найближчим часом маємо підписати усі документи.

Це найбільші інвестори, що зацікавлені у співпраці з нами. У нас було багато зустрічей щодо менших виробництв. Таких компаній близько десяти.

– Які майданчики інвестору може запропонувати Борислав?

– Б.М.: Нещодавно я їздив на вже закрите підприємство, що раніше виробляло мінеральні води. Ми підготували необхідні документи для того, щоб реалізувати ці потужності. Уже був запит інвестора з Англії. Попередні власники більше не зацікавлені у цій ділянці, тому розглядають оренду або повний продаж її.

Працюємо над можливістю повернення до видобутку озокериту. Поки гальмуємо через відсутність грошей на техніко-економічне обґрунтування. Воно розраховувало б будівництво нової шахти та заводу, що займався б переробкою.

Також у нас є ділянка для індустріального парку.

Окрім цього майданчика ми маємо ще одну значну ділянку для інвестора – нафтопереробний завод «Галлак». З нашого боку [нинішньої влади міста – авт.] були агресивні кроки щодо власників заводу. Як виявилося, ним володіють один громадянин Росії та громадянин України. Зараз вони не мають змоги інвестувати у це, тож були згідні за дуже заниженою ціною продати цей актив.

Залишається знайти такого інвестора, якого влаштовувала б така велика територія з усіма комунікаціями, із приміщеннями, що там залишилися. Поки ми у стадії пошуку. Пропоновану вартість поки не можу назвати.

– У питанні розвитку бізнес-середовища місцева влада різних територій покладається на децентралізацію. Попередній перспективний план Львівської області мав більше громад, ніж нинішній: відбулося укрупнення. Але у Дрогобицькому районі кількість потенційних об’єднань зросла. Чому так сталося?

– І.Я.: Дрогобицький район мав бути розподілений на чотири великих спроможних громади. Це, можна сказати, приспало нашу пильність. Адже ми готувалися до того, що до нашої громади увійде увесь так званий Великий Борислав [зараз місто-курорт Східниця підпорядковується Бориславській міській раді – авт.]. У такій громаді виходило б близько 50 тисяч населення – це величезний трудовий ресурс. Це мало б непоганий інвестиційний потенціал. У нашого міста великий потенціал у промисловості: ми були другими наповнювачами бюджету в області, та у науковій роботі забезпечувався населенням найближчих населених пунктів.

– Б.М.: Можливо, тому, що одним із напрямків розвитку нашого міста ми обираємо туризм. Ми могли б поєднатися із Східницею в один кластер, виробляти спільну стратегію розвитку галузі, створювати спільні проекти, підтримувати одне одного. У рамках цього ми напрацювали багато туристичних маршрутів.

Потенційно, Східниця та Трускавець можуть розмістити 2 мільйони відпочивальників. Оскільки люди приїздять до цих курортів на оздоровлення, вони не мають багато часу. Ми могли б недалекими поїздками влаштувати їхнє дозвілля. Ми маємо надзвичайно багато цікавих природних місць і явищ.

– Як створювати рекреаційний імідж місту, у якому високий рівень загазованості повітря?

– Б.М.: У нашого міста велика площа, і нафтовидобуток не сконцентрований на всій території. Є можливість розмежувати зони: рекреаційну та видобувну. Якщо вдасться реалізувати проект когенерації, то ми зможемо швидше збирати супутний газ, відповдно, він не буде «тікати» у повітря. Тобто, ми покращимо екологічну складову, а надлишки зібраного газу зможемо надавати населенню. Також у нас є ідея подавати цей газ у йодобромні ванни, але для цього потрібне спорудження спеціальних басейнів.

Спілкувався Михайло ДРАПАК

Социальные комментарии Cackle