Обличчя трускавецької опозицiї

11.03.2015 Розмір шрифту: [+] [-]
Обличчя трускавецької опозицiї
Значна частина трускавецьких депутатів є інвалідами або просто дуже хворими людьми, нездатними захищати рідну Україну зі зброєю в руках, без зброї – очевидно, також. На цьому наголосив депутат Трускавецької міської ради Ігор Пілько під час одного зі своїх телеефірів на інтернет-телебаченні. Висновок із цього напрошується ніби сам по собі: не хочеш, не вмієш, не можеш тяжко працювати або воювати за Україну – йди в депутати. Висновок цей ґрунтується ще й на аналізі усієї політичної діяльності зазначеного вище депутата. А мета написання цієї статті – показати справжнє обличчя так званої трускавецької опозиції.

 Почнемо з того, що недавно трускавецьким депутатам виписано повістки на мобілізацію. Як пізніше пояснив воєнком, повістки виписані практично усім депутатам, за незначними винятками, і в сусідніх містах ситуація така ж сама, але тільки в Трускавці депутату Пільку, який є одним з чільних облич так званої трускавецької опозиції, прийшло в голову звинуватити міського голову в тому, що у такий спосіб він ніби намагається позбутися неугодних депутатів.

Але деякі речі, які звучали з уст Пілька, були просто жахливі, не перестаєш дивуватися: як можна опускатися до такої брехні?  Як вам така фраза: через міського голову місто залишається без бюджету, бо бюджетна комісія не могла зібратися через мобілізацію, влаштовану міським головою? Просто щелепа на коліна падає! Але… Це інтерв’ю з’явилося у той самий день, коли й проходила бюджетна комісія, і попри прогнози пана Пілька, що кворуму не буде «через мобілізацію», комісія таки відбулася і прийняла конструктивне рішення, і скоріш за все саме тому, що на комісії не було Пілька, який ніколи не сприяв конструктивній роботі. І тепер ніщо не заважає депутатам зібратися на сесію і проголосувати бюджет. Побачимо, чи з’явиться тепер у них бажання. Пане Пілько, чого ж ви брешете? Невже ще раз нагадувати, як проходила попередня сесія, що депутати просто затялися і не хотіли голосувати бюджет, як поставили умови, що голосуватимуть бюджет тільки зі своїм власним бюджетом розвитку, який вони сфабрикували за дві години. Це була не сесія, а торг за те, кому з депутатів дати на округ більше грошей, кому – менше, а кому взагалі не дати. І ви будете говорити, що міський голова вам винний? І при чому тут мобілізація, якщо повістки стали вручати через тиждень, чи навіть пізніше, після сесії?

А щодо мобілізації. Заяви Пілька носять елементи відвертої пропаганди по зриву мобілізації. Звинувачення, що повістки роздаються за вказівкою міського голови, це наруга над діяльністю силових структур, покликаних виконувати цю місію. Чи бачить і чує це СБУ? Таким самим чином можна прив’язати мобілізацію до підступів Аль-Каїди, проявів корупції в РНБО чи навіть погодних умов. Так що, шановні чоловіки призовного віку, отримавши повістку, добре подумайте, хто зацікавлений в тому, що вам її виписали? І не припускайте думки, що це Україна кличе до змагу за свою волю і честь. Скоріш за все це сусід, що живе поверхом вище, винний або  ваш начальник хоче вас у такий спосіб позбутися.

Але все це, як кажуть, півбіди. Після того, як відбулася зустріч групи депутатів з воєнкомом, у ході якої стало навіть пану Пільку зрозуміло, що міський голова не має до мобілізації відношення, поведінка і риторика цього депутата стали зовсім протилежними. Диву даєшся, як людина уміє з найменшими змінами ситуації переорієнтуватися і змінити свою думку, позицію, поведінку. Але, думаєте, він попросив пробачення у міського голови за те, що звинуватив його у такій дурні? – де там. Він заявив, що готовий йти воювати добровольцем, попри те, що має проблеми зі здоров’ям… Ви, пане Пілько, хороший артист, але скажу за Станіславським: Не вірю! Такі, як ви, не здатні на великі вчинки. А якщо навіть і мобілізуєтесь, то знатимете напевне, що Віктор Возняк вам купив теплесеньке містечко при якомусь штабі подалі від вибухів. Ви там пробудете місяць-півтора, імітуєте поранення або просто за станом здоров’я демобілізуєтеся і корчитимете із себе героя. Це – у вашому стилі.

Щоб зрозуміти, що собою являє депутат Пілько, слід би пригадати, як він «кинув» свою партію – «Наша Україна», від якої пройшов у міську раду на минулих виборах. Практично відразу ж після виборів він зрадив своїх однопартійців і саму партію, сказавши, що не згоден з політикою Ющенка. Щоб стати депутатом, партія підходила, а потім підходити перестала. Зрадництво є характерною рисою цієї людини.  Тут слід також пригадати, що під час Помаранчевої революції через Пілька йшли величезні суми партійних і громадських грошей, які жодним чином не обліковувалися. А невдовзі потому Пілько купив собі машину…

Коли пану Пільку під час цього самого телеефіру поставили запитання про те, чому  він перейшов від підтримки Козира до категоричної опозиційності до нього, то відповідь прозвучала приблизно так: спочатку Козир був прогресивним політиком, а потім перестав бути таким і почав зневажати людей. А кого ж він почав зневажати? Зрадників і перекинчиків. Яким був Пілько. Багато хто пам’ятає, що Пілько очолював виборчий штаб Козира і буквально за два тижні до виборів перекинувся до іншого кандидата, пішов на більші гроші і на більшу, на його думку, перспективу, адже від початку не вірив в перемогу Козира, отож зметикнув, де ж він опиниться у разі програшу того, на кого ставив. Програв з усіх боків, а тому й опинився там, де йому й місце, – на самому політичному дні. То від кого ж вимагаєш поваги, якщо сам себе не поважаєш, зраднику?

Слід також зазначити, що останні десять років пан Пілько ніде не працює і заробляє суто на політиці, очолюючи різні штаби різних політичних сил. Був довіреною особою то Лавриновича, то Демінського. Зараз крутиться біля Віктора Возняка, директора «Альфа-Плюс», фірми, яка свого часу зобов’язалася забезпечити Трускавцю цілодобове водопостачання, але скрутила велику дулю. Того Віктора Возняка, який і сьогодні займається політикою значно більше, ніж концепцією водопостачання у місті-курорті.

Але найцікавіше те, як Пілько аргументує свою ненависть до міського голови. На його думку, міський голова зробив «три фатальні помилки»: спроба «прихватизації» будівлі санстанції, звільнення Кульчинського з посади головного лікаря і… забавки з мобілізацією. Про мобілізацію вже йшлося. Про звільнення Кульчинського роз’яснень також було вдосталь – це усунення від посади головного лікаря маленького захланного міні-фюрера, який під личиною добропорядного лікаря реалізовував амбітні плани власного збагачення коштом міста.

Щодо  «прихватизації» будівлі санстанції, то брехня на брехні брехнею поганяє. Ну знаєте ж прекрасно, що процедуру приватизації дотримано, вона не суперечить законодавству, приносить немалу користь місту і депутати один раз уже проголосували це рішення, а потім… почалася виборча кампанія і опозиція в особі Пілька сказала: ні, не так, треба інакше. Чому? Бо я хочу, щоб було так. Демагогія чистої води, до якої зазначений депутат постійно вдається.

Згадаймо вибори 2004 року, коли лідерами перегонів були Пілько і Грицак. Є підстави стверджувати, що Пілько тоді вибори таки виграв, хоч і з мінімальним розривом, а з боку Грицака були підтасовки і фальсифікації. Так от кажуть, що суди на користь Грицака проплатив саме Віктор Возняк. І це схоже на правду, адже Возняку направду був потрібен Грицак на посаді міського голови, аби дати ради тим злощасним 132 га в районі питного озера. Так чи інакше, але саме Возняк відібрав у Пілька перемогу на виборах, а тепер Пілько вірою і правдою служить своєму кривднику. Хронічний політик-невдаха.

Про непослідовність позиції Пілька, ситуативність поглядів, нерозбірливість в однодумцях свідчить і той факт, що час від часу Пілько і Грицак знаходили «спільну мову». Люди кажуть, колишні однопартійці Пілька в тому числі, що «Наша Україна» на чолі з Пільком брала від Грицака гроші за потрібні рішення. І за рішення про продаж Возняку землі очільнику найбільшої фракції у міській раді також було заплачено. Власне відтоді і почалася їхні «дружба».

Пустомеля, барабанщик, тріпач – так називають свого колегу інші депутати. Направду, депутат Пілько завжди «славився» своєю неперевершеною демагогією і критиканством. Таке враження, що свій депутатський обов’язок він бачив тільки в тому, щоб давати оцінку, критикувати і просто говорити-говорити-говорити… Жодного підготовленого проекту, жодної участі у розробці програм розвитку міста. Якщо хтось володіє іншою інформацією, прошу дуже: де, чим, коли долучився цей депутат до конкретної роботи?

Трускавецька так звана опозиція потребує аналізу в особах і їх діяльності. Погляньмо, хто в цій опозиції кучкується. Звичайно, тут у перших рядах фігурує депутат Кульчинський, якого недавно найгуманніша і найбезкорисливіша трускавецька Феміда, як і слід було очікувати, поновила на посаді головного лікаря. Є тут і кілька політичних аутсайдерів, зокрема «свободівці», партія яких дискредитувала себе і впевнено йде в небуття. Є й затяті вороги, колишні «регіонали», які прагнуть реваншу. Ну і таке інше. Але хоч як це прикро визнавати, усе це на сьогодні має шанс. Адже складовими успішної виборчої кампанії, як свідчать політтехнології, є наявність крикунів-демагогів, якими в даному випадку є Пілько, Процишин, деякі інші. Не другорядна роль відводиться «ображеним, опальним, гнаним», яким у нас є Кульчинський. Ну і звичайно ж, гроші, за які організовуються вибори. Роль «грошового мішка» наразі виконує Віктор Возняк. А де ж у цьому всьому українська національна ідея, глибокий патріотизм, любов до міста, бажання зробити життя людей кращим? У цьому розкладі місця таким речам немає…

Влад ТВЕРДИЙ
Социальные комментарии Cackle