Бійки між школярами

09.09.2016 Розмір шрифту: [+] [-]
Бійки між школярами

Чи треба в конфлікт втручатися батькам?

…Увечері восьмирічний Юрко поскаржився батькам, що однокласник Дмитро зробив йому підніжку. Він не чекав такого, тож спіткнувся і боляче вдарився об батарею. А Дмитра це дуже розсмішило. Це вже не вперше він чіпляється до Юрка. Раніше перестрівав у дворі будинку: то футбольний м’яч спеціально копне якнайдалі, то перекине дошку з шашками… А тепер ось у школі зачіпає.

Мати, вислухавши сина, порадила обходити його боком, намагатися не реагувати на його насмішки, випади, бо хлопчик з «войовничої» родини, ліпше з ним не зв’язуватися. Батько категорично з цим не погодився.

«Ти мусиш сам за себе постояти, − радив він. – Маєш показати, що ти його не боїшся. Наступного разу, коли Дмитро зробить щось подібне, ти ось так склади кулак і вдар його».

Ситуації, коли діти зчиняють бійки в школі, на подвір’ї чи на вулиці виникають доволі часто. Інколи вони бувають навіть дуже жорстокі: хлопці обирають жертву й насміхаються, знущаються над нею і свої дії знімають на відео. Та, зрештою, так роблять не лише хлопці, а й дівчата. Чому в дітей стільки агресії? Чи можна попередити такі конфлікти? Чи варто дорослим втручатися у сварки між дітьми? Коли тебе кривдять – дати здачу чи тікати?

Сьогодні думками з цього приводу з «Львівською газетою»ділиться відомий психолог, президент Асоціації практикуючих психологів Львівщини Ігор Корнієнко.

Ігор Корнієнко

− Ігорю Олексійовичу, чому діти часто зчиняють бійки? Інколи доходить до дуже жорстоких вчинків. Звідки у них стільки агресії, адже життя не встигло їх озлобити?

− Діти – це дзеркальне відображення, передусім родини, суспільства. Агресія дитини іде, як правило, з сім’ї. І якщо виникають такі ситуації, тож батькам передусім слід проаналізувати свою поведінку. Якщо вдома прийнято конфлікти вирішувати сварками або кулаками, то син чи донька змалку звикають, що так правильно.

У житті дитини нічого не буває без причини. Можливо, вона невидима, але вона неодмінно є. Причин, які змушують третьокласника Дмитра конфліктувати, може бути багато. Це може бути дитяча неусвідомлена банальна ревність. На уроці вчителька Юрка похвалила, а його ні: отже, Юрко кращий за нього, а він з цим не погоджується.

Нерідко хлопчики, особливо одинаки, зчиняють бійки, щоб привернути до себе увагу. Вдома вони у центрі уваги, всі члени сім’ї крутяться навколо них. А в школі, коли у вчителя 28-35 дітей, він свою увагу розподіляє між усіма. Тож вони через бійку змушують звертати увагу на себе.

Інколи бійки можуть бути протестом дитини проти чогось: їй не зовсім комфортно в класі або виникло непорозуміння з вчителем.

Конфлікт у дитячому колективі може свідчити й про намагання дитини самоствердитися, може бути ознакою невпевненості у собі, тож через бійку дитина самостверджується у колективі, піднімає свою самооцінку за рахунок іншого.
Є ще одна причина, суто біологічна, яка закладена у наших генах, – довести через бійку, хто сильніший.

Тож якщо виник конфлікт, не варто відразу ділити дітей на винних і скривджених. Перед тим, як карати забіяку, слід зрозуміти, що штовхнуло його саме на такий крок, й усунути причини, які змушують його так чинити.

− У випадку з третьокласником Юрком хто має рацію: батько чи мати? Якщо тебе кривдять, давати здачу чи втікати?

− На мою думку, дитина повинна змалку вчитися відстоювати себе і свою територію (це може бути ліжечко в дитсадку, парта у школі, робоче місце, сім’я тощо). Це не дуже педагогічно, але інколи треба дати здачу. Боротьба за місце під сонцем починається вже у дитячому віці. Однак батьки повинні вчити сина вирішувати конфлікти, суперечки мирно. І лише в крайньому разі, коли всі інші аргументи вичерпано, застосувати силу. Хлопчик повинен уміти постояти за себе. Але навчаючи його захищатися, батьки повинні вкласти в його голову основну думку − ніколи не розпочинати бійку першому. Ляпас, удар кулаком – це крайній варіант, коли вже іншого виходу нема.

rozbirki

− З хлопцями зрозуміло: треба вміти захищатися. А як бути дівчаткам, адже й вони нерідко стають об’єктом глузування, знущання. Як їм захиститися від кривдників?

− На жаль, ситуації, коли дівчат кривдять однолітки, бувають доволі часто. Випадки різні і в кожному треба діяти по-іншому.
Скажімо, однокласники зробили одну з дівчат жертвою і постійно з неї глузують. Як бути в такому разі? Між батьками і дітьми мають бути довірливі стосунки. Добре, якщо донька поділиться своєю проблемою з мамою чи татом. Вони повинні допомогти їй зрозуміти ситуацію і знайти з неї вихід, проте, якщо не йдеться про можливість фізичних ушкоджень, не втручатися. Чого прагнуть кривдники? Вони хочуть довести жертву до сліз, щоб вона ходила принижена або накинулася на них з кулаками? Коли жертва заплаче чи почне відбиватися, вони перестануть її дражнити? Ні, радше навпаки, у своїх знущаннях можуть піти ще далі. У такому разі у дитини треба піднімати рівень самоповаги й упевненості в собі.

Дівчинка повинна змінити свою поведінку, дати зрозуміти кривдникам, що їхні насмішки на неї не впливають, показати неочікувану реакцію. Від неї чекають сліз − а вона ходить усміхненою, кидають у її бік образи − а вона їм у відповідь: «Добре. А що ще?». Така неочікувана реакція збиває з пантелику, відбиває інтерес робити капості, бо нема очікуваного результату.

Нині чимало дівчат саме з метою самозахисту записуються у секцію карате, боксу тощо. Фізичний метод захисту своєї позиції – це добре на крайній випадок, коли інакше не можна, але він не повинен бути головним у їхній поведінці, щоб вони не застосовували прийоми карате тоді, коли хтось просто не погоджується з їхньою думкою.

− Як Ви вважаєте, чи варто батькам втручатися у конфлікт між дітьми? Інколи батьки, вважаючи сина потерпілим, накидаються на школяра-кривдника з кулаками…

− Якщо трапилася бійка чи виник конфлікт, батьки не повинні стрімголов бігти до школи й шукати кривдника дитини, щоб його покарати, а зайняти дуже виважену позицію.

Буває, що діти посварилися, а вже за якийсь час знову готові товаришувати. Якщо втрутяться батьки, дружби вже не буде.
Батькам слід усвідомити таке: через конфлікт, бійку дитина отримує свій життєвий досвід, як виходити з конфліктної ситуації, який може пригодитися в майбутньому. Це − перше. По-друге, втручання батьків може лише ускладнити життя синові. Учні відстороняться від нього, він може бути ізольований у дитячому колективі. І кривдники можуть затаїтися, вдавати, що все зрозуміли, навіть пробачення попросити, а насправді знайдуть спосіб, як тій дитині помститися.

Та якщо виникає ситуація, коли учасникам конфлікту чи комусь одному погрожують фізичними травмами чи дитина стала об’єктом постійних знущань, тоді батьки зобов’язані втрутитися і зупинити сварку. Але втрутитися мудро. Не можна відразу ділити дітей на «винних» і «скривджених», переходити на особистості, мовляв, його тато такий-то, то й син такий. Батьки повинні дати дітям зрозуміти, що у сварці чи конфлікті винні всі учасники. І показати їм, як ситуацію, через яку виник конфлікт, можна було залагодити іншим шляхом – через розмову, компроміс.

− Існує думка, що агресія у дітей, особливо перехідного віку, – це норма, їхня особливість. Це так?

− Агресія і жорстокість справді характерні для дітей, особливо підлітків. Така їхня особливість, і нічого ми з цим зробити не можемо. Ми живемо у суспільстві, де, на жаль, з насильством стикаємося доволі часто. Сцени насильства постійно ллються з екранів телевізорів, в інтернеті, його демонструють дорослі у повсякденному житті.

Це закарбовується у підсвідомості дітей, у яких ще остаточно не сформоване критичне мислення і моделі поведінки. Тому те, що вона бачить, ті приклади, які показують дорослі, вона сприймає як апріорі, як нормальну поведінку.

До мене на консультацію саме після конфлікту у школі прийшов хлопчик, і, коли ми почали з’ясовувати ситуацію, він щиро запитав: «Чому депутат у Верховній Раді може дати іншому депутатові в морду, а я, коли мене козлом обізвали, ні?».

bijka_mizh_divchatami
Агресія дітям притаманна, але їй можна дати вихід в інший спосіб, скажімо, через спорт, танці, рухливі ігри. Але в жодному разі не може бути агресивного спорту: карате, боксу, східних єдиноборств тощо. Це може бути футбол, волейбол, баскетбол, гімнастика. Чудово підійде плавання, вода забирає всю негативну енергію.

− Буває, що діти свої знущання над жертвою знімають на відео і потім цим хизуються. Як цього не допустити?

− Такі випадки не допустимі. Я вважаю, що в цьому є і прогалина педагогів. Мають бути єдині для всіх вимоги у школі. Є наказ МОН про заборону користування мобільними телефонами у навчальному закладі. Тож чому діти у школі ходять із смартфонами, айфонами?

Телефонами діти не повинні користуватися під час навчання. Мають бути певні години, коли діти можуть мобільним зв’язатися з батьками. Діти під час перерви повинні бути під наглядом педагогів, а не робити, що заманеться. Якщо такі сцени відбуваються на території школи (подвір ї), то за це несуть відповідальність і вчителі. Нині у Кримінальному кодексі змінено визначення насильства. Якщо раніше вважалося, що під насильством розуміють дії, які можуть спричинити фізичні чи психічні ушкодження, то тепер ввели визначення «будь-яку дію чи бездію…». Якщо вчитель чи дорослий бачить, що над дитиною скоюють насильство, а він не втрутився (принаймні не набрав 102), то за свою бездію він може нести адміністративну і кримінальну відповідальність.

Социальные комментарии Cackle